Аналіз ситуації та пропозиції до фахової дискусії «Нова Енергетична стратегія України до 2020 року: безпека, енергоефективність, конкуренція»
З АРХІВУ: 2015.02.26. о 15.30
Петроченков В.Г., президент ЗАТ «СБІ»
Доповідь що запланована
Центром Разумкова спільно з Фондом Фрідріха Науманна за підтримки
Комітету ВР України з питань паливно-енергетичного комплексу,
ядерної політики та ядерної безпеки України
27 лютого 2015р. з 10.00 до 13-30
в м. Київ, вул. Липська 5, готель Національний», конференц-зал, 3-й поверх
1. Енергетична стратегія.
Новою енергетичну стратегію неможливо назвати, бо ця стратегія, як природа буття, повинна бути завжди незмінною, незалежно від історичного періоду та політичного устрою – це НЕЗАЛЕЖНІСТЬ. Важливо сповідувати цей життєвий принцип в усіх без винятку сферах життя. Держава повинна бути органом, який забезпечує виконання цього принципу і за його порушення – карає усіх без винятку.
За походженням і використанням витрати енергії і відходи, супутні цим витратам, поділяються на дві основні частини: виробництва і споживання.
Так буде завжди, - до кінця існування людства, яке вже «не за горами», якщо ми вже зараз не припинимо виробляти відходи виробництва і не перетворювати відходи виробництва і споживання в енергію.
Навіть тоді, коли ми навчимось використовувати енергію холодного термоядерного синтезу, регуляторна політика держави повинна бути пильною і неухильною до дотримання основних принципів забезпечення життя на Землі – зворотного перетворення відходів виробництва і споживання в енергію забезпечення життя.
Аналіз існуючих процесів перетворення відходів виробництва і споживання показує, що найбільш ефективними технологіями є технології газифікації.
Процес перетворення твердих вуглеводнів (в т.ч. і вугілля) в синтез-газ (суміш чадного газу і водню) з подальшим отриманням рідкого вуглеводню відомий з 1920 р як процес Франца Фішера і Ганса Тропша. Майже за 100 років процес Фішера-Тропша зазнав безліч вдосконалень.
У далекому 1944 році річне виробництво синтетичного палива Німеччини досягло більше 6,5 мільйонів тонн.
Територія післявоєнної України 50-70 років минулого століття була взірцем використання технологій газифікації вугілля.
Установки виробництва синтез-газу та палива вироблялися повсюдно, як стаціонарні, так і мобільні, вони й досі повинні були залишитися на військових складах. Процес стали застосовувати не тільки для газифікації вугілля і твердих вуглеводнів, а й нафти і газу, проводячи попутну очистку енергетичного продукту при виробництві синтез-газу. Найвищу якість газу та палив отримують саме при використанні ключового процесу газифікації в присутності каталізаторів.
Лідерами виробництва синтез-газу є компанії Shell, Exxon, Chevron, Conoco, BP, ENI, Statoil, Rentech, Syntroleum, Sasol, Rentech, Choren, CWT (Changing World Technologies).
Застосування процесу газифікації виявилося ефективним не тільки до вугілля, деревини, твердих побутових відходів (ТПВ), але і до мулів і рідких відходів (РВ), для утилізації токсичних відходів (ТВ) і отруйних речовин (ОР) при використанні надкритичного водного окислення (НКВО).
Сучасні способи розділення і очищення газів дозволяють виділяти важкі і рідкоземельні метали. А це означає, що процес газифікації низькосортного вугілля, або відходів вуглевидобутку, може дати додатковий дохід від отримання таких рідких і дорогоцінних металів, тобто дати дохід більший, ніж від виробництва цільового продукту – синтез-газу чи вуглеводневого палива, що виділяється в процесі тепла і виробленої з його допомогою електрики.
Таким чином, процес газифікації вуглеводнів повинен розглядатися, як процес: виробництва безпосередньо синтез-газу; виробництва легких і важких палив; вторинного використання відходів вуглевидобутку та інших виробництв; видобутку рідкісних, дорогоцінних і рідкоземельних елементів; утилізації ТПВ, РВ, мулів, ТВ, ОВ.
Практика газифікації вугілля західними країнами показує доцільність виробництва пиловугільних сумішей, загрузку їх у ємності в присутності інертного газу і перевезення їх до місця газифікації. Це один з варіантів застосування вугілля для використання малих установок газифікації в комплекті з вже існуючими газовими котельнями для опалення міст. У подальшому, такі модульні установки газифікації вугілля можна замінити на установки газифікації твердих побутових відходів, що здаються мешканцями тих будинків, які опалюються дворовими бойлерами.
За інформацією та аналізом технологій газифікації, синтетичне паливо, вироблене з вугілля, конкурентоспроможне при ціні на нафту вище $ 40 за барель.
Переробка газу на синтез-газ в ПАР, використання НКВО для переробки рідких міських стоків в Ірландії, показують, що технологічний процес удосконалювався принципово і став набагато вигідніше. Використання технології підземної газифікації вугілля робить процес ще дешевше, не має екологічних наслідків відкритого способу розробки породи і широко використовується розвиненими країнами.
Газифікація в хімічних процесах запланована до використання і в технологіях ЗАТ «СБІ» виробництва «зрілих» товарів, конверсії техногенних родовищ у вторинну сировинну базу, як складова технологічних переділів виробництва продукції, так і для енергозабезпечення процесів.
Запаси України на вугілля становлять сотні років. Відходи вуглеводнів промисловості, сільського та комунального господарства у забезпечення цивілізаційного існування суспільства - невичерпні. Попутне виробництво тепла, енергії, корисних копалин та виробництва добрив з відходів навіть при освоєнні холодного термоядерного синтезу (типу реактора Россі) для побутових і промислових потреб, не втратить своєї актуальності ніколи.
Враховуючи викладене, стає абсолютно ясно, що політична технологія, створювана навколо необхідності закупівлі і використання Україною вуглеводнів, фізичне знищення технічної інтелігенції та інформаційна ізоляція суспільства протягом десятиліть - не що інше, як один з ключових механізмів ретельно спланованого геноциду українського народу. Саботаж розгляду питань і втілення способів незалежного енергетичного забезпечення країни – зрада Батьківщині та національним інтересам українського народу.
2. Тактика Енергетичного забезпечення.
Оскільки стратегія – це НЕЗАЛЕЖНІСТЬ.
Тактика повинна визначити і забезпечити способи отримання енергетичної незалежності.
Один із способів отримання енергетичної незалежності є розвиток і тотальне впровадження технологій газифікації в процесах виробництва та споживання.
Необхідна нова інформаційна та економічна платформа, що допоможе країні швидко та ефективно, без значних грошових витрат з використанням передових надбань світової науки та технологій впровадити новітні технології газифікації відходів виробництва та споживання на території України, дасть початок навчання спеціалістів, створенню та розвитку національних наукових колективів, виробничих підприємств, що продовжать експлуатацію та модернізацію технологічних процесів.
Така платформа ЗАТ «СБІ» була запропонована державі - уряду України в особах Комітетів Верховної Ради України, Кабінету міністрів України, Міністерствам Кабінету міністрів України листом вих. 01-КМ/МФУ від 10.12.2014 р та Президенту України листом вих. № 01–ПУ від 15.01.2015 р. про створення міжнародної Програми «ВІДРОДЖЕННЯ» - нового державного сектора (галузі ) економіки.
3. Програма «ВІДРОДЖЕННЯ».
Колективом ЗАТ «СБІ» на протязі двох з половиною десятиліть розробляються проекти стратегічного для країни значення, основою яких складають технології перетворення техногенних родовищ у вторинну сировинну та енергетичну базу, а також нові безвідходні та заощаджуючі енергію технології базових галузей промисловості.
Ідея ЗАТ «СБІ» полягає у впровадженні принципово нових технологій для базових галузей промисловості (гірничорудної, металургійної (чорної і кольорової), хімічної, мінеральних добрив, скляної, будівництва, сільського господарства та ін.). Ці технології дозволять: істотно скоротити енергетичні витрати підприємств, значно скоротити всі викиди в навколишнє середовище, провести конверсію накопичених відходів виробництва у вторинну сировинну базу, відкрити нові сировинні джерела, скоротити витрати логістики, попутно виробити додатковий товарний продукт; придбати енергетичну незалежність.
Створення нової галузі промисловості на правах державної та спільної з державою власності виключить конфлікт інтересів перерозподілу власності і доходів вже існуючих і розподілених секторів економіки, забезпечить консенсус інтересів різних представників суспільства: простих громадян, громадян з обмеженими можливостями, представників малого, середнього та великого бізнесу, і держави.
Державна власність галузі вирішить проблему гарантій на використання об'єктів інвестицій (техногенні родовища, зупинені, кинуті і низько рентабельні підприємства, збіднені на цільовий продукт і не використовувані зважаючи на відсутність технологій родовища).
Можливість конверсії техногенних родовищ у вторинну сировинну базу та переоцінка їх в сотні разів на балансі державних підприємств, дозволить збільшити вартість активів і пропорційно збільшити кредитну здатність нових державних підприємств.
Попутне виробництво товарних продуктів за рахунок більш низьких витрат на виробництво продукції дозволить легко конкурувати на товарно-сировинному ринку.
Малі зміни вартості сировини - «зрілого товару» приведуть до великих змін цін товарного продукту і вартості акцій підприємств на ринку.
Додаткові засоби забезпечення держави та соціальних потреб населення в комплекті з децентралізацією управління дозволять перейти до низького регіонального рівня оподаткування, виключать доцільність тіньового обороту і корупції.
Для початку цього процесу ми можемо запропонувати більше 100 наших рамкових технологій і патентів України. Кожна з технологій має макроекономічний ефект, що обчислюється мільярдами доларів США.
Аналіз стану практичної бази впровадження технологій, які є новими комбінаціями існуючих у промисловості процесів, диктує доцільність кооперації з провідними світовими компаніями США та Європи. Це дасть можливість поширення технологій в країни співдружності з меншими витратами на впровадження, забезпечить колективну перевагу на ринку, нову систему міжгалузевої кооперації підприємств і держав співдружності.
Технології, пропоновані нами, створені малим колективом за малий час. Досвід і знання наших іноземних партнерів та інвесторів незрівнянно більше. Спільний розвиток напрямків, безсумнівно, принесе ще більший ефект, ніж попередньо оцінений нами в додатках. Україна володіє величезним незатребуваним сировинним і технологічним потенціалом, який вона може запропонувати своїм зарубіжним партнерам для виконання спільної Програми.
Перспектива ліквідації трильйонів тонн техногенних відходів, включаючи парникові гази, і припинення їх виробництва мільярдами тонн на рік цілком реальна.
Економічна основа нових технологій - прибуткові процеси ліквідації або не виробництво відходів підприємствами промисловості, сільського та комунального господарства.
Соціальний ефект - стабільна економічна база існування держави та матеріальне забезпечення населення.
З введенням такої нової не конфліктної, надзвичайно ефективної екологічно та соціально спрямованої державної Програми, яка має не тільки українське, а й загальносвітове значення, будуть забезпечені всі верстви населення без порушення, чиїх бо інтересів.
Ми готові виступити з пропозиціями в Кабінеті Міністрів і при позитивному рішенні зібрати команду з формування Програми «ВІДРОДЖЕННЯ» та наповненню її проектами.
У відповідь на свої листи до владних органів України ЗАТ «СБІ» від непрофільних установ отримало стримані відповіді погодження, а від профільних – відписки саботажного характер часів СРСР. Тільки Міністерство освіти і науки України в особі заступника міністра Стріхи М.В. листом віх № 1/11-1356 від 03.02.2015 р. відповіло по суті пропозиції. Висновок Міністерство освіти і науки України вдало підкреслює відмінності і цінності наданої ЗАТ «СБІ» пропозиції наступним текстом.
Стратегією сталого розвитку "Україна - 2020", затвердженою Указом Президента України від 12 січня 2015 року № 5, визначено, що за «вектором розвитку» Україна, зокрема, має стати державою з сильною економікою та з передовими інноваціями. Для цього, передусім, необхідно відновити макроекономічну стабільність, забезпечити стійке зростання економіки екологічно невиснажливим способом.
Пропозиція ЗАТ «СБІ» щодо організації програмного фінансування державного сектора економіки включає принципи, з якими, зважаючи на тяжкий економічний стан держави, не можливо не погодитися.
Програмою «ВІДРОДЖЕННЯ» (далі - Програма) передбачається:
- для започаткування Програми передбачається проведення міжнародної засновницької конференції;
- до Програми пропонуються проекти, що актуальні для України;
- проекти Програми можуть спільно реалізовуватися науковими організаціями та виробничими підприємствами України, країн Європи і США;
- кожний проект Програми реалізується на відповідному державному об'єкті економіки України;
- фінансування проектів Програми проводиться за рахунок залучених недержавних інвестиційних коштів;
- держава надає гарантії недоторканості об'єкту інвестування та самим інвестиціям; створює сприятливий внутрішній та експортно-імпортний режим оподаткування при виконанні проектів; забезпечуються інтереси власників прав на об'єкти інтелектуальної власності, що використовуються при впровадженні інноваційних та інвестиційних проектів Програми;
- для реалізації кожного проекту Програми створюється юридична особа, у статутному капіталі якої присутня частка державної власності.
Україна має значний потенціал конверсії техногенних родовищ у вторинну сировинну базу, введення в господарський обіг бідних родовищ, значного зменшення викидів у оточуюче середовище, застосування нових енергозберігаючих технологій, газифікації вугілля та побутових і виробничих відходів.
Співпраця в галузі науки, технологій і виробництва з відомими світовими компаніями та науковими установами в рамках Програми дасть поштовх для економічного розвитку, дозволить реалізувати наявний природний та економічний потенціал та сприятиме прискоренню інтеграції ашої країни у світову спільноту.
Впровадження Програми потребуватиме прийняття рішення Кабінету Міністрів України щодо розробки Програми та створення і забезпечення діяльності робочої групи з підготовки та реалізації Програми;
Разом з тим, вже сьогодні, ще до розробки Програми, може бути розпочата підготовка та виконання пілотних проектів ЗАТ «СБІ», зокрема:
1. «Технологія переробки фосфогіпсу колишнього комбінату Вінницяхімпром в м. Вінниця»;
2. «Технологія переробки розсолів природного і техногенного походження на прикладі розсолів Домбровського кар'єру м. Калуш Івано-Франківської області України»;
3. «Безвідходне виробництвом соди кальцинованої»;
4. «Флагман Програми «ВІТЕР ЗМІН» - учбове судно проекту 02160».
4. Принципи, необхідні умови досягнення мети.
Ринкова економіка і система автоматичної регуляції суспільства всередині держави на основах вільної конкуренції в умовах недорозвинутої у всіх відносинах країни, тотальної корупції та ментальних пережитків – це ілюзія, якою неможна «заколисувати» суспільство, це зрада національних інтересів, це механізм знешкодження держави і нації. Це лише далека мета, до якої проміж інших більш чи менш важливих можна рухатись. Повинна бути створена і жорстко дотримуватись регуляторна політика держави у відношенні до підприємств промисловості, комунального та сільського господарства. Це предмет окремої теми, на яку є багато відповідей.
Проміж інших норм життєдіяльності всередині держави найбільш потрібні наступні.
4.1. Право народу на законодавчу ініціативу по Конституції. Державна вертикаль законодавчої ініціативи народу на основі нової політики і її служби.
4.2. Нова виборча система з введення поточного рейтингу депутата.
4.3. Нова система ціноутворення і оподаткування. Треба заборонити узаконене привласнення чужої праці (спекуляцію) за рахунок нарахування власної рентабельності на контрагентські послуги та поставки. Треба обмежити рівень рентабельності на товари та послуги. Треба ввести хоча б поступово рік за роком низький рівень оподаткування. Гроші, як і любий вид енергії течуть тільки по шляху найменшого опору. Децентралізувати оподаткування, створити систему, за якою всі податки збиратимуться за регіональним (від села і вище) принципом з відрахуванням у фонд держави десятини від отриманого громадою.
4.4. Ввести загальнонаціональну систему моніторингу у вигляді національного електронного порталу ціноутворення, на якому кожний без виключення виробник товару та послуг для населення повинен буде оприлюднювати структуру ціни на товари та послуги, що він пропонує населенню для продажу.
4.5. Ввести нову пенітенціарну систему, за якою обмежувати свободу за новим принципом – відпрацювання збитків, нанесених громадянам і державі.
4.6. Створити кадастр техногенних відходів і об’єктів народного господарства, що повинні бути залучені державою до перетворення і модернізації.
4.7. Передати до державного керування всі стратегічні галузі промисловості.
4.8. Створити нову державну галузь економіки за принципом Програми «ВІДРОДЖЕННЯ» ЗАТ «СБІ».
4.10. За рахунок державних секторів економіки сплачувати утримання інститутів держави та соціальні зобов’язання.
4.11. Основа благополуччя суспільства – індустріальна економіка, мастильним матеріалом для якої є малий і середній бізнес. І не навпаки, бо це перетворює націю лідерів і творців у націю самообслуговування.
4.12. Підвищення рівня національної свідомості громадян і відповідальності за це представників держави за наступним принципом. Черга – насильницьке позбавлення свободи на сукупний час, затрачений на цю чергу. Це покарання без рішення суду на це. Діяльність, в результаті, якої утворюються черги – злочин, за який повинно бути призначене покарання по сукупності витраченого громадянами часу. Злочин, заподіяний групою осіб – злочин злочинного угрупування. Злочин в обсязі держави (всього народу) – геноцид. Треба усвідомлювати, хто повинен бути відповідальним за соціальне забезпечення, - чиновники, чи громадяни, чи повинен громадянин іти за пільгами, довідками, субсидіями, в той час коли існує державна централізована база даних персоніфіцированного обліку громадян, може держава повинна вибачитись, надати довідку і перерахувати на рахунок громадянина недоотримані кошти. Держава не повинна красти ні потроху ні багато у своїх громадян ні грошей, ні часу (їх життя). Громадянин повинен пишатися тим, що живе в державі Україна, а не цуратися нею і не бігти від неї.
4.13. Основний економічний принцип самодостатність і незалежність. Другий – нова система кооперації базових галузей економіки з дружніми країнами по принципу експортної орієнтованої країни.
5. Висновки.
5.1. Як енергетична стратегія зокрема, так і стратегія економічного розвитку України в цілому відома і незмінна – НЕЗАЛЕЖНІСТЬ.
5.2. Тактика:
– створення міжнародної програми «ВІДРОДЖЕННЯ» за принципом і за пропозицією автора Програми ЗАТ «СБІ»;
- законотворчі перетворення, що нададуть можливість відродження України з нерозвиненого придатку у світові лідери.
5.3. Тільки комплекс дій дасть надію досягти мети. Політична воля, динамічні державні дії та контроль за виконанням, загальнонаціональна система громадського контролю дадуть змогу перетворень в тому числі і в енергетичній, як основній стратегічній галузі промисловості країни.
Автор Петроченков В.Г.