ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНЕ ПАРТНЕРСТВО
Саме зараз, коли весь народ України згуртувався у війні проти загарбника, ми абсолютно чітко усвідомлюємо свої помилки минулих більш як 30-ти років і з гіркотою клянемо себе за бездіяльність, безпринципність та відсутність протистояння до системної диверсійної діяльності Російської Федерації проти економіки нашої держави, нашого майбутнього і української нації в цілому. Ми так вперто не хотіли помічати і вірити в те, що заколисування «братерськими піснями», стане явним горем для нас.
Метастази диверсійної діяльності РФ на території України пронизали усе суспільство, і в першу чергу: виборчу систему, законодавчу, виконавчу та судові гілки влади.
В результаті, окрім розграбованої економіки, ми отримали також спотворене законодавство, що в принципі не дає можливості створити економічно розвинуту країну. Ми остаточно перетворюємо своє населення у «середньо-малий» клас обслуговуючого персоналу політиканів від олігархату. Знищено майже повністю принцип професійного підходу до впровадження усіх галузей існування соціуму в країні.
Проблематика питання, що не дає можливості реалізувати багато проектів стратегічного значення для України стосується Закону України «Про державно-приватне партнерство» (надалі – Закон) https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2404-17#Text. В Законі відсутня можливість співпраці за ініціативи громадян України. За Законом передбачається тільки ініціатива держави, конкурс громадян та юридичних осіб для впровадження такої ініціативи.
Якщо бути об’єктивними, то треба визнати, що первинне породження ідей в результаті креативного мислення є виключною властивістю людей, а в нашому випадку - громадян України. Ми прекрасно розуміємо, що склад виконавчих органів влади не є фахівцями у галузі наук і технологій, тому їх ідеї можуть стосуватись лише галузі практичного виконання задач, що вже визначені перед ними. Щодо бачення перспективного розвитку науки і технологій, то знання управлінців, обраних до керування за партійним принципом, є мінімальними по їх суті. Отже, проста логіка дає висновок про принципову неспроможність до перспективного розвитку держави із застосуванням Закону.
В результаті наукового аналізу первинної ланки виробництва проміжних товарів (мінеральних добрив, соди кальцинованої, двоокису мангану і титану, хлор-газу, глинозему, тощо …) – стадії, без якої принципово не можливо існування цивілізації і яка формує 95-97% світових відходів, нами за процедурою підтвердження світового пріоритету Patent Cooperation Treaty (PCT) було отримано більше 100 патентів на нові безвідходні енергозберігаючі індустріальні технології первинної переробки сировини у проміжні продукти та конверсії техногенних родовищ у вторинну сировинну базу. Розрахунки показали надзвичайно вищу економічну ефективність у порівнянні із традиційними технологіями.
Зважаючи на те, що нові технології є новою суперпозицією вже існуючих технологічних переділів за якими десятиліттями виробляється мільйони тон продукції щорічно, нами була висунута ідея впровадження нових технологій шляхом міжнародної кооперації володільців цих технологічних переділів.
Оскільки екологією до цього часу виробники переймались дуже кволо із-за додаткових витрат, а нові безвідходні технології є надзвичайно прибутковими, то ми створили «Міжнародну науково-технологічну програму «ЕКОЛОГІЯ – ЦЕ ВИГІДНО» (надалі – Програма) http://ecoprofit.mozello.com/nachalo/, до якої увійшли проекти на базі отриманих патентів.
У разі участі держави у такій Програмі можливо отримати доступ до фінансових і матеріальних ресурсів масового будівництва нових заводів не тільки в Україні, але й усьому світі.
Це питання стратегічної ініціативи держави, де Україна, як основний суб՚єкт, може не тільки зайняти провідне місце в світі з питань екології, але й отримуючи щорічні багатомільярдні прибутки стати провідною державою з розвиненою економікою.
Але, Закон потребує конкурсу. Кого? З ким? Нас – єдиних володільців нових технологій із самими собою?
Наша пропозиція проста.
Ми пропонуємо створити державно-приватний Консорціум «Міжнародна науково-технологічна програма «ЕКОЛОГІЯ – ЦЕ ВИГІДНО» (надалі – Консорціум), де з нашої сторони в якості вкладу будуть передані нематеріальні активи (НМА) зі сторони держави – матеріальні активи (МА) хоча б для початку у вигляді майданчиків під будівництво нових заводів і техногенні родовища, якими ніхто не переймається, бо немає економічно ефективних безвідходних технологій.
На «плечі» держави ми пропонуємо покласти контроль за цільовим використанням коштів і безпеку об՚єктів будівництва Консорціуму, отримуючи при цьому справедливі прибутки до бюджету країни.
Оскільки проекти впроваджуються за умов генерального підряду міжнародно визнаної технологічної компанії із залученням провідних світових володільців технологічних переділів, та за результатами експертизи по суті Державним підприємством «Український інститут інтелектуальної власності» (Укрпатент), то питання додаткової наукової експертизи із нашої сторони не доцільно, що суттєво скорочує шлях до впровадження проектів Програми.
Наявність однакових технологічних переділів у багатьох технологіях дає можливість розгортання заводів не послідовно, а паралельно без територіальних обмежень – по всьому Світі.
Виробництво основної частки продукції для промисловості внутрішнього ринку дає можливість для держави задля уникнення дефляції урівноваження додаткової продукції додатковою емісією гривні. Це означає, що нема необхідності отримувати в повному обсязі іноземні інвестиції для впровадження проектів (лише на імпортні роботи, поставки та послуги), значну частину можуть скласти вітчизняні інвестиції емісійною компенсацією нових додаткових робіт і послуг пропорційно збільшеному об’єму внутрішнього ринку. Це, в свою чергу, дає можливість надавати безвідсоткове фінансування і тим самим зменшити економічний тиск на впровадження нових технологй.
Приклади економічної і екологічної ефективності від застосування наших технологій наведені у розділі нашого сайту «СТАТТІ» http://ecoprofit.mozello.com/stati/.
Для реалізації нашої пропозиції ми бачимо можливі шляхи:
1. Коригування Закону – можливо, довго, з втратою часу і стратегічної ініціативи. Цей шлях можливо обрати паралельно з іншими шляхами. При цьому треба врахувати, що ми – громадяни України за Конституцією досі не є суб՚єктом законодавчої ініціативи.
2. Постанова Кабінету міністрів України.
3. Указ Президента України.
Оскільки питання вирішується в умовах тяжкого економічного стану України, прошу Вас сприяти оперативному вирішенню проблеми найбільш швидким і ефективним шляхом.
З повагою,
Автор, керівник Програми і проектів,
співавтор технологій
Петроченков Валентин Георгійович
+38-067-4073537
25.03.2022
ВІДПОВІДЬ НА ЗВЕРНЕННЯ
МІНІСТЕРСТВО ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
(Мінекономіки)
вул. М. Грушевського 12/2, м. Київ, 01008, тел. (044)200-47-53, факс (044)253-63-71
E-mail: meconomy@me.gov.ua, http://www.me.gov.ua, код ЄДРПОУ 37508596
На № _________ від __________
Петроченков В. Г.
+380674073537
sbi315000@gmail.com
Шановний Валентине Георгійовичу!
За результатами розгляду Вашого звернення від 21.03.2022 щодо розгляду пропозицій змін економічного устрою України та державно-приватного партнерства, отриманого за належністю від Міністерства розвитку громад та територій України листом від 20.04.2022 № 7/36.4/3485-22, Мінекономіки повідомляє.
З метою забезпечення розвитку (створення) інвестиційно-інноваційної інфраструктури у регіонах та громадах Уряд сприяє створенню та розвитку індустріальних парків. Розбудова мережі індустріальних парків забезпечить залучення сталих інвестицій в реальний сектор економіки, що дозволить прискорити відновлення регіонів та громад, які постраждали внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України. Крім того, створення індустріальних парків можна розглядати як дієвий механізм для переміщення підприємств з територій, де ведуться активні бойові дії, та створення нових робочих місць для внутрішньо переміщених осіб.
Разом з цим, варто відзначити, що організаційно-правові засади взаємодії державних партнерів з приватними партнерами та основні принципи державно-приватного партнерства на договірній основі визначено Законом України «Про державно-приватне партнерство» (далі – Закон).
Відповідно до статті 1 Закону державно-приватним партнерством є співробітництво між державою Україна, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами в особі відповідних державних органів, що згідно із Законом України «Про управління об’єктами державної власності» здійснюють управління об’єктами державної власності, органів місцевого самоврядування, Національною академією наук України, національних галузевих академій наук (державних партнерів) та юридичними особами, крім державних та комунальних підприємств, установ, організацій (приватних партнерів), що здійснюється на основі договору в порядку, встановленому цим Законом та іншими законодавчими актами, та відповідає ознакам державно-приватного партнерства, визначеним цим Законом.
До ознак державно-приватного партнерства належать:
1) створення та/або будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт та технічне переоснащення) об’єкта державно-приватного партнерства та/або управління (користування, експлуатація, технічне обслуговування) таким об’єктом;
2) довготривалість відносин (від 5 до 50 років);
3) передача приватному партнеру частини ризиків у процесі здійснення державно-приватного партнерства;
4) внесення приватним партнером інвестицій в об’єкт державно-приватного партнерства.
Статтею 7 Закону визначено, що об’єктами державно-приватного партнерств є:
існуючі, зокрема відтворювані (шляхом реконструкції, реставрації, капітального ремонту та технічного переоснащення) об’єкти, що перебувають у державній або комунальній власності чи належать Автономній Республіці Крим, або майно господарських товариств, 100 відсотків акцій (часток) якого належить державі, територіальній громаді чи Автономній Республіці Крим;
створювані або новозбудовані об’єкти відповідно до договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства.
Сфери застосування державно-приватного партнерства визначені частиною першою статті 4 Закону. За рішенням державного партнера державно-приватне партнерство може застосовуватися в інших сферах діяльності, які передбачають надання суспільно значущих послуг, крім видів господарської діяльності, які відповідно до закону дозволяється здійснювати виключно державним підприємствам, установам та організаціям.
Так, згідно статті 1 Закону суспільно значущі послуги – послуги, спрямовані на забезпечення суспільних інтересів та потреб, що надаються необмеженому колу користувачів (споживачів) та/або надання яких має забезпечуватися органами державної влади, органами місцевого самоврядування або державними, комунальними підприємствами, установами, організаціями, господарськими товариствами, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать державі, територіальній громаді чи Автономній Республіці Крим.
Слід відмітити, що статтею 10 Закону визначено, що пропозиції про здійснення державно-приватного партнерства готуються центральними, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування чи органами Автономної Республіки Крим, Національною академією наук України, галузевими академіями наук, державними, комунальними підприємствами, установами, організаціями, господарськими товариствами, 100 відсотків акцій (часток) яких належить державі, територіальній громаді чи Автономній Республіці Крим, або особами, які відповідно до Закону можуть бути приватними партнерами, і подаються до органу, уповноваженого проводити аналіз ефективності здійснення державно-приватного партнерства.
Пропозиція про здійснення державно-приватного партнерства складається з техніко-економічного обґрунтування здійснення державно-приватного партнерства, зміст якого визначається Порядком проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2011 № 384 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 294).
Статтею 11 Закону визначено, що аналіз ефективності здійснення державно-приватного партнерства проводиться щодо об’єктів:
державної власності - центральним або місцевим органом виконавчої влади, що здійснює відповідно до закону функції з управління відповідними об’єктами державної власності, а якщо такого органу не визначено - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державно-приватного партнерства;
комунальної власності - виконавчим органом місцевого самоврядування, уповноваженим відповідною сільською, селищною, міською, районною чи обласною радою, а якщо такого органу не визначено - виконавчим комітетом сільської, селищної, міської ради чи виконавчим апаратом районної, обласної ради;
що належать Автономній Республіці Крим, - органом, уповноваженим Радою міністрів Автономної Республіки Крим, а якщо такого органу не визначено – Радою міністрів Автономної Республіки Крим.
За результатами аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства складається один з таких висновків про:
доцільність прийняття рішення про здійснення державно-приватного партнерства;
недоцільність прийняття рішення про здійснення державно-приватного партнерства.
Згідно із статтею 13 Закону рішення про здійснення державно-приватного партнерства чи про недоцільність його здійснення, про проведення конкурсу та затвердження результатів конкурсу з визначення приватного партнера приймаються щодо об’єктів:
державної власності - центральним органом виконавчої влади, що здійснює відповідно до закону функції з управління відповідними об’єктами державної власності, а якщо такого органу не визначено - Кабінетом Міністрів України;
комунальної власності - органом місцевого самоврядування згідно з повноваженнями відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування»;
що належать Автономній Республіці Крим, - органом, уповноваженим Радою міністрів Автономної Республіки Крим, а якщо такого органу не визначено – Радою міністрів Автономної Республіки Крим.
Водночас, стаття 14 Закону передбачає, що визначення приватного партнера для укладення договору в рамках державно-приватного партнерства здійснюється на конкурсних засадах.
Порядок проведення конкурсу з визначення приватного партнера для здійснення державно-приватного партнерства щодо об’єктів державної, комунальної власності або об’єктів, які належать Автономній Республіці Крим затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2011 № 384 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 401).
З огляду на викладене, при реалізації проектів на умовах державно-приватного партнерства, потрібно керуватися чинними нормами законодавства у сфері державно-приватного партнерства.
Разом з тим, варто відзначити, що в зв’язку з прийняттям 03.10.2019 Закону України «Про концесію», яким внесено суттєві зміни до Закону, було реформовано законодавство України у сфері державно-приватного партнерства, включаючи концесійне (систематизація чинних Законів України, що регулюють здійснення концесійної діяльності, гармонізація концесійного законодавства із законодавством про державно-приватне партнерство, імплементація кращого міжнародного досвіду у правове регулювання в Україні, забезпечення можливості застосування законодавчих норм для усіх сфер діяльності). Зазначені зміни дали можливість забезпечити системний підхід до врегулювання відносин залучення приватного бізнесу до реалізації проектів, що здійснюються на умовах державно-приватного партнерства, в усіх сферах господарської діяльності.
Окрім цього, на виконання Закону України «Про концесію» були приведені у відповідність та прийняті нові, необхідні для його реалізації, підзаконні нормативно-правові акти.
Таким чином, Законом передбачено єдиний дієвий механізм реалізації інвестиційних проектів на умовах державно-приватного партнерства, в тому числі концесії, який відповідає реаліям сьогодення та кращим світовим практикам.
З повагою
Заступник Міністра економіки України Олександр ГРИБАН
Настиченко В.А.
Звернення до владних структур Верховної Ради України і Кабінету Міністрів України мало наступний текст.
ПРОПОЗИЦІЇ ДО ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА
Будь яка перемога у будь-якій війні визначається тилами, - економічною могутністю країни. Краще, коли це власні тили, а не тили союзників, за які потім десятиріччями прийдеться розраховуватись нашим дітям.
Вважаю, що настав ще один шанс звернутись і отримати, нарешті, позитивне рішення відносно змін до Закону України «Про державно-приватне партнерство» (надалі – Закон) https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2404-17#Text. За більш як 30 років автор написав дуже багато звернень до представників законодавчої і виконавчої гілок влади, - та все марно. Частково попередні звернення відносно державно-приватного партнерства опубліковані у статтях:
1. «ПРОПОЗИЦІЯ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА» https://ecoprofit.mozello.com/statt/params/post/2032353/ від 04.03.2020.
2. «ПРОПОЗИЦІЯ ЩОДО РЕФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВИ І ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА» https://ecoprofit.mozello.com/statt/params/post/2123454/propozicja-shhodo-reformuvannja-derzhavi-derzhavno-privatnogo-partnerstva від 18.05.2020
Суть антинародної дії цього Закону полягає в тому, що він повністю виключає ініціативу громадян до державно-приватного партнерства в той час, коли виключно громадяни, як люди розумні і професіонали у своїх галузях діяльності володіють якостями креативного мислення і здатні створювати сучасне та майбутнє. У противному випадку, у відповідності до чинного Закону, виступаючи із своєю ідеєю, громадянам необхідно вдаватись до шахрайських маніпуляцій із створенням штучних конкурсів з підставними особами, що в результаті перетворює їх у злочинців.
Для більш чіткого пояснення та обґрунтування автор публікує ще одну статтю «ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНЕ ПАРТНЕРСТВО» https://ecoprofit.mozello.com/statt/params/post/4022011/.
Усіх небайдужих, як у воєнний період, так і після перемоги України у війні з РФ, прошу сприяти донесенню цього звернення до перших осіб держави та впливу до позитивних змін Закону, що дадуть право громадянам України бути ініціаторами проектних пропозицій державно-приватного партнерства.
З повагою,
Автор, керівник Програми і проектів,
співавтор технологій
Петроченков Валентин Георгійович
+38-067-4073537
https://ecoprofit.mozello.com/
25.03.2022
Відповідь Міністерства економіки України щодо наданої пропозиції наведена у статті "ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНЕ ПАРТНЕРСТВО".
Відповідь автора на Відповідь Міністерства економіки України наступна.
Вих. № 220505 від 05.05.2022 р.
На вхідн. № 3903-06,2262-09 від 05.05.2022 о 9:39Заступнику Міністра економіки України
Олександру ГРИБАНДякую за відповідь на мою пропозицію «ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНЕ ПАРТНЕРСТВО» від 25.03.2022 р. Багато написано відомого із законодавства, але нічого по суті запиту. Фактично Ви підтвердили відсутність за законодавством України державно-приватного партнерства за ініціативою приватних осіб – громадян, і приватних юридичних осіб - підприємців. У своєму поясненні я, спираючись на Вашу відповідь 3903-06,2262-09 від 05.05.2022 о 9:39 буду намагатись лаконічно ще раз пояснити чому.
У статті 1 до Закону України «Про державно-приватне партнерство» (надалі – Закон) відсутній учасник державно-приватного партнерства приватна особа – громадян, і приватна юридична особа – підприємець. В цій статті описана тільки одна сторона – державні органи.
У статті 10 Закону надано виключний перелік державних органів, що мають право готувати пропозиції про здійснення державно-приватного партнерства. Ініціатива осіб приватного права теж відсутня.
Статтею 11 Закону визначено об’єкти аналізу (доцільність/недоцільність) ефективності здійснення державно приватного партнерства. Присутні лише об’єкти державної власності. А об’єкти приватної власності, та спільної з держаною власністю у тій чи іншій формі? А дольова участь у розподілі прибутків від здійснення державно-приватного партнерства? А допомога держави приватному партнеру у впровадженні нових об’єктів за його ініціативою? Чому земля виробничого призначення у вільному продажі, а вільне призначення використання для виробництва на цій землі - ні? Цим питанням не заперечується погодження безпекових функцій новобудови на стадії створення проектної документації, будівництва і вводу в експлуатацію, але не звертається увага на довготривалий, недоцільний і слабо переборний перелік бюрократичних перепонів на стартових позиціях ініціативи приватних осіб.
Статтею 13 Закону рішення про здійснення державно-приватного партнерства чи про недоцільність його здійснення, про проведення конкурсу та затвердження результатів конкурсу з визначення приватного партнера теж приймаються щодо об’єктів державної власності. Комунальну власність, де управляючими органами є органи самоврядування в особі рад, що вибираються за партійним принципом від керівників олігархічних структур теж неможливо назвати формою колективної приватної власності. - Приватна власність відсутня.
Водночас, стаття 14 Закону передбачає, що визначення приватного партнера для укладення договору в рамках державно-приватного партнерства здійснюється на конкурсних засадах. Конкурс кого з ким? Державного партнера з державним партнером? Де приватний партнер? Або, навіть мене (якщо б і був допущений в якості юридичної особи) – єдиного в світі приватного власника нових індустріальних технологій визначеного переліку, з ким?
На аналіз Закону України «Про концесію» вважаю не треба витрачати часу. Він також створений за таким же шаблоном.
Закон України «Про технологічні парки» має настільки заорганізовану структуру доступу до практичного втілення задуму ініціатора, що у порівнянні з очікуваннями громадян практично в Україні майже не працює. Податковий Кодекс України остаточно знищив усі сподівання. А система погоджень як запуску, так і поточних погоджень нових проектів перетворила ідею в абсурд. Приватному підприємцю легше, дешевше і швидше просто купити землю, побудувати підприємство і його експлуатувати, ніж мати справи з державою за цим законом. Про яке державно-приватне партнерство у цьому випадку може йти річ?
А тепер коротко про основне, чому я Вам пишу.
Є реальна можливість швидко без зайвої бюрократії розпочати будівництво нових заводів нової якості не тільки в Україні, але й по всьому світові, з багатомільярдними прибутками для держави. Є все (експертиза, технології, генпідрядник, контрагенти, …), - окрім грошей. Пропонується разом з державою отримати для цього іноземні інвестиції. Від держави потрібна за винагороду і дольову участь (не дарма) лише майже пасивна співучасть: спільні перемовини з інвесторами, гарантії на контроль цільового використання та безпека об’єктів інвестицій.
Замість пропозиції конкретних позитивних дій щодо законодавчої ініціативи навіть від Вашого імені, тимчасових оперативних рішень під час війни та на виконання Указу Президента України від 21 квітня 2022 року № 266/2022 «Питання Національної ради з відновлення України від наслідків війни» (надалі – Указ), Ви мені цитуєте статті і посилання на неспроможне не діюче по суті своєї назви законодавство. Я таких відписок за останні більше ніж 30 років існування вільної і незалежної України накопичив дуже багато, і просто складаю їх у папку «Диверсійна діяльність представників державних органів влади проти громадян, народу та держави Республіки України».
Ще раз прошу Вас перейти до дієвого діалогу з практичного вирішення питання: створення Державно-приватного Консорціуму «Міжнародна науково-технологічна програма «ЕКОЛОГІЯ – ЦЕ ВИГІДНО» (надалі – Програма) чи відповідно до Указу створення Групи «Нова індустріальна економіка безвідходної переробки сировини та конверсії техногенних родовищ у вторинну сировинну базу» на базі Програми.
З повагою,
Автор програм і проектів,
співавтор технологій,
голова правління
СТ «НАРОДНА КООПЕРАЦІЯ»
____________ В.Г. Петроченков
+38-067-4073537
https://ecoprofit.mozello.com/
05.05.2022