Приєднуйтесь. Візьміть участь у Програмі.

4. Практичне втілення Програми.

Відповідно до стратегії розвитку підгалузі основою Програми повинно було стати молоде покоління країни, тому і була створена своєрідна споживча організація з усіх клубів юних моряків країни – «Всесоюзна молодіжна морська ліга». Постала задача виховання молодого покоління, звернутого обличчям до морів, країн і суспільств, що об’єднують ці моря і океани. Дружні міжнаціональні відносини та любов до моря і екології, повинні були стати основою світогляду молодого покоління і базою споживчого ринку яхт нової підгалузі.

Для грамотного поводження із вітрильними засобами було розроблено та випущено Програму навчання рульових та капітанів. Навчання за Програмою викладали морські офіцери у створеній на базі Клубу юних моряків м. Києва «Школі яхтенних рульових та капітанів».

З метою популяризації вітрильного спорту проводились постійні збори та наради яхтобудівників країни, збори та походи юних моряків. Навесні у день свята  м. Києва було ініційовано та фінансувалось щорічне міське свято «Бот-шоу» і вітрильна гонка у межах міста.

Головним архітектурно-планувальним управлінням м. Києва було погоджено місце розташування будівництва Центру яхтобудування.

Центром яхтобудування МСП СРСР створено власне Конструкторське бюро розробки серійно придатної конструкторської документації.

Були створені і працювали наукові напрямки розробки нових вітрильних тканин, вітрильних та яхтенних профілів. Нові тканини та вітрила вироблялись, застосовувались і продавались.

Конструкторське бюро паралельно з розробкою проектів яхт різної водотоннажності  і матеріалу корпусів  розробляло палубне обладнання, включно технологічну оснастку його виробництва.

Без державного фінансування, виключно за рахунок кредитних та власних коштів за 2 роки виробництво розгорнулось і проводилось більш як на 15-ти виробничих площах північної та південної груп заводів. Серед них такі, як:

Цехи центрального ремонту недобудованої Кримської АЭС (2400 кв. м., швертботи «Метелик», пластикові корпуси «Сейлекс 18»); на виробництві десантних кораблів на повітряній подушці Феодосійському ВО "Море" (дюралюмінієвий сплав «Сейлекс 18», пластикові корпуси «Сейлекс 18»); на Феодосійському парашутному заводі (спінакери); на базі ремонту винищувачів палубної авіації в.ч. 42894 в Євпаторії (сандвіч деревини і пластику «Сейлекс 22», «Сейлекс 43»); на заводі виробництва танкерів "Залив" м. Керч (металевий корпус «Сейлекс 47»); в Філіалі заводу виробництва ракетних «піналів» «Артема» Вишневе біля м. Київ (дюралюмінієвий сплав «Сейлекс 18»); Заводі «Воєнохот № 5» м. Київ (блоки такелажу); 3 орендовані площадки виробництва м. Київ (сандвічеві корпуси «Сейлекс 22»); парусна майстерня м. Київ; КиївЗНІЕП (рангоут – мачтові профілі) КБ; Інститут хімії висомолекулярних сполук (каландровані вітрильні тканини); КБ «Ленінська кузня» м. Київ (проектування суден проекту 02160 для Радянського фонду миру, шхуни для адмірала та командувача рятувальної служби Фінляндії); на заводі «Алмаз» м. Ленінград (підготовчі роботи будівництва судна 02160); завод «Пела» під м. Ленінград (модернізація швертботу «Онега» і яхти «Нева»); м. Іркутськ (яхта шарпі «Ірбіс 28»).

Яхти експортувались і продавались в середині країни.

Велику долю конструкторської документації вдалось зберегти. Вона і зараз може бут використана для початку створення підгалузі суднобудування - яхтобудування України.

Потрібна політична воля, адекватні їй рішення і вчинки.

До попереднього

Читати далі.

До початку документа.

Приєднуйтесь. Візьміть участь у Програмі.